кафедра основ архітектури і архітектурного проектування. кнуба: історія кафедри

«Основ архітектури і архітектурного проектування "

В 1930 р. на базі відділення фабрично-заводського та комунального будівництва Київського політехнічного інституту і архітектурного факультету Київського художнього інституту був заснований інженерно-будівельний інститут

з низкою факультетів, серед яких був нині

існуючий архітектурний факультет.

В різні роки на архітектурному факультеті працювали викладачами академіки: А.В. Добровольський, М.П. Сєверов, В.Г. Заболотний; також відомі архітектори: О.М. Вербицький, В.М. Риков, А.В. Скобелєв, В.Г. Головко, О.Я. Хорхот, Я.А. Штейнберг, О.М. Гусєв, Й.Ю. Каракіс та ін.

1930-1940

В 1934-1941 роках на посаді керівника кафедри архітектурного проектування працює Валеріан Микитович Риков деякий час виконує обов‘язки директора Київського художнього інституту, керує архітектурно-художньою навчальною майстернею цього ж інституту.

У 1924-1934 роках у Київському художньому інституті В. М. Риков виконує цілий ряд обов‘язків на архітектурному факультеті: професора промислової і житлової та проектної майстерень, декана архітектурного факультету, професора по курсу енциклопедії будівельного мистецтва і технології будівельних матеріалів, керує проектуванням на механічному і електричному факультетах Київського політехнічного інституту. У спеціальних учбових закладах Києва під керівництвом В. М. Рикова виховувались молоді кадри зодчих, які захоплювались творчими ідеями свого учителя.

У своїй педагогічній практиці Валеріан Риков вимагав від студентських робіт яскравої, образної виразності. Він не поривав з архітектурою минулого, приділяючи особливо велику увагу вивченню класичної архітектурної спадщини. Він прагнув пробудити у своїх учнів інтерес і любов до творчості визначних майстрів минулого; вимагав від студентів не механічного копіювання архітектурних форм кл асики, а розуміння внутрішньої логіки їх побудови.

Відносився Валеріан Микитович до своїх учнів завжди по-дружньому і тепло. Він вважав їх продовжувачами своєї творчої лінії, своїх творчих ідей. Не шкодуючи ні часу, ні сил. Валеріан Микитович просиджував над їх кресленнями цілими годинами.

Валеріан Риков виховав цілу плеяду архітекторів, які в свій час навчалися в Київському художньому інституті і Київському політехнічному інституті . Багато з них своїми архітектурними творами прикрасили міста і села нашої неосяжної країни. Деякі з них одержали звання професора або доцента, інші працюють провідними архітекторами або керівниками великих проектних організацій тощо. Всі вони тепло згадують свого учителя - людину незгасаючого оптимізму, який передавався тим, хто з ним зустрічався. Великою повагою користувався він серед своїх колег як хороший спеціаліст і товариш.

1940-1950

Наприкінці початку 30-х років в КХІ та Київському інженерно-будівельному інституті викладав архітектурне проектування В.Г. Заболотний. Одночасно був головним архітектором Державного інституту проектування міст — ДІПРОМІСТ. Його науковці розробляли тоді концепцію соціалістичного міста, що передбачала усуспільнення побуту і колективні форми життя. Виходячи з цієї концепції, В.Г. Заболотний створив проект м. Комінтернівська. Одночасно за проектами В.Г. Заболотного споруджуються Палац культури металургійного заводу в Дніпродзержинську і будинок Облспоживспілки у Вінниці. У 1935-1936 роках В.Г. Заболотний разом із своїми учнями з КІБІ проектує і споруджує в Парку піонерів м. Києва технічний, агробіологічний та військовий павільйони к інотеатр.

Найкращим твором В.Г. Заболотного цього періоду його творчості є Будинок Верховної Ради в Києві (1936-1939). У лютому 1936 р. було оголошено конкурс на кращий проект приміщення Верховної Ради УРСР, до якого були залучені провідні фахівці, відомі в Україні архітектори: В.Рико в, В.Заболотний, С.Григор'єв і Є.Штейнберг.
Журі зупинило свій вибір на проекті, запропонованому Володимиром Гнатовичем Заболотним.

1950-1960

В 1964 році відбувся поділ кафедри на дві частини, одна з яких
отримала назву «Кафедра інтер’єра» (завідувач –
архітектор Олег Олександрович Свєшніков (1964-1969)).
На кафедрі створено шість освітньо-навчальних творчих майстерень відповідно до курсів навчання. На першому курсі проводиться академічна підготовка до творчого проектування, виконуються креслення обмірів, архітектурних пам’яток, ордерів та їх деталей, вивчається техніка відмивки (моно- і поліхромної), застосовується проектування «в стилі» за заданим планом. На другому курсі набуваються основи проектування малих архітектурних форм, невеликих споруд (індивідуальний житловий будинок). З третього курсу починається проектування типологічно різних об’єктів (житлових, громадських і промислових будівель). На четвертому курсі навчання надаються завдання для проектування більш складних будівель, а також проект населеного пункту.

1964-1980

В 1969 р. назва і зміст роботи кафедри були змінені на «Кафедра інтер’єру та обладнання», а посаду завідувача зайняв доктор архітектури, професор Віктор Володимирович Савченко (1969-1971). В 1971 р. знову була змінена назва і напрямок освітньо-професійної діяльності кафедри, вона дістала назву «Кафедра основ архітектури» а завідувачем залишився В.В.Савченко (1971-1983).

Колектив кафедри складали викладачі: В.В. Чепелик, Ю.П. Ларкін, Г.М. Дзугаєв, Л.В. Василенко, П.П. Безродний, В.І. Соченко, І.Й. Лошаков, Р.Ш. Урманов, Л.А. Добровольський, Б.О. Тищенко, О.В. Заварова; старші викладачі: К.Г. Демура, Г.І. Корнільєва; асистенти: Ф.Ф. Грачов, С.Б. Зиміна, Л.Г. Бачинська, І.Р. Наймушина.

Є люди, які ставлять перед собою мету , і все своє життя присвячують її досягненню.
Віктор Васильович Чепелик професор Київського національного університету будівництва і архітектури, був саме такою людиною.
З молоду він поставив перед собою мету розкрити людству багатство української культури . Навчаючись у будівельному технікумі на архітектурному відділенні, а потім в Київському інженерно-будівельному інституті Віктор Васильович почав збирати матеріали з архітектури, які в образній трактовці базувалися і враховували своєрідність саме української архітектури. За понад п'ятдесят років наполегливої і цілеспрямованої праці Віктору Васильовичу вдалося зібрати величезний натурний і документальний матеріал, який розкриває майже невідомий пласт української культури.

1980-1990

Крім поглибленого студіювання напрямку спеціалізації – інтер’єра та реконструкції, педагоги кафедри долучались до викладання базових дисциплін з типології житла, проектування житлових будинків, введення в спеціальність, історії мистецтва та архітектури. Активно велась науково-дослідницька робота, захищались кандидатські дисертації. Примітним було функціонування при кафедрі «Лабораторії експерементального проектування», в якій проходили апробацію, розроблялись та впроваджувались в практичне проектування наукові та методичні здобутки кафедри.

Члени кафедри активно працювали в методичній комісії факультету (Г.І. Корнільєва, К.Г. Демура, В.В. Чепелик – голова комісії), практично моделюючи систему підготовки молодих архітекторів. Сталися певні зміни у викладанні профільних архітектурних дисциплін, вивчались: соціологія архітектури, психологія сприйняття архітектурних будівель, основи архітектурної композиції, синтез мистецтв в архітектурі та ін. На кафедрі успішно діяла аспірантура, дослідницйькі роборти.

1990-2010

1987 р. кафедру очолив доктор архітектури, професор, Народний архітектор України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, лауреат Премії Ради міністрів СРСР, дійсний член Української академії архітектури, автор численних будівель і споруд Валентин Іванович Єжов (1987-2010). Кафедра знову змінила назву на кафедру «Основ архітектури і архітектурного проектування».

В зв’язку з підготовкою студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» була включена дисципліна «Основи наукових досліджень в галузі реконструкції».

Завдяки умілому керівництву
В.І. Єжовим кафедрою, колектив зростав , співробітниками кафедри стали

В.І. Тимофієнко, О.Я.Костенко
В.В. Куцевич, Ю.А. Паскевич,
В.Г. Штолько), постійно підвищував рівень професійної, наукової та педагогічної майстерності, досягав присвоєння учених звань та наукових ступенів.

Валентин Іванович вміло поєднував учбовий процес і виконання творчих завдань. Викладачами кафедри О.Я. Костенко. В.В.Куцевич. В.П.Приймак розроблені лічні конкусні проекти якї були високо оцінені на республіканських і міжнародних конкурсах.

В 2010 р. кафедру «Основ архітектури і архітектурного проектування» очолив професор, доктор архітектури, Заслужений архітектор України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, дійсний член Української академії архітектури Олег Семенович Слєпцов, автор багатьох містобудівних комплексів, будівель і споруд в Україні і закордоном.
Відтак, нині приділяється значна увага вдосконаленню практичної роботи з архітектурного проектування під час виконання учбових проектних завдань та дипломних проектів, сприяння результативності наукової та методичної роботи кафедри: публікації наукових монографій та методичних робіт членів кафедри.

Започаткована серія книг і наукових монографій співробітників кафедри, першо з яких стала книга спогадів про В.І. Єжова «Слово о мастере».Ведеться робота по підвищенню рівня викладання, посилення матеріальної навчальної бази кафедри. Кафедра налагоджує та укріплює міжнародні наукові та викладацькі контакти, приймає участь у міжнародних наукових, методичних, навчальних та конкурсних заходах.

Члени кафедри входять до багатьох спеціалізованих рад з захисту кандидатських і докторських дисертацій (докт. арх., проф. О.С. Слєпцов; докт. арх., проф. В.І. Соченко), методичної комісії архітектурного факультету (канд. арх., проф. П.П. Безродний; канд. арх., проф Л.Г. Бачинська), співпрацюють з редколегією наукового збірника КНУБА “Сучасні проблеми архітектури і містобудування”.